На пам’ять не накладено табу

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік...

Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислить своє минуле. Не сьогодні це сказано: "Час народжувати і час помирати, Час руйнувати і час будувати, Час розкидати каміння і час збирати, Час мовчати і час говорити". Прийшов час говорити після десятиліть мовчання. До читальної зали  на урок-пам’ять  прийшли  учні 7-го класу ЗОШ № 20 (класний керівник Пуга Х.Я.) для того, щоб увіковічнити пам’ять про тих, хто прийняв мученицьку смерть 80 років тому – в 1932–1933 роках.

Під супровід відеокліпу "Свіча" Оксани Білозір бібліотекар читальної зали розповіла про трагічні роки  голодомору на Україні, навела історичні та медичні факти.  У цей час бібліотекарі запалили свічки, які були у символічному  кутку „Скорботи”, на якому була  шматочки чорного хліба, поруч – кетяги калини, гілочки зеленого барвінку та колоски перев’язані чорною стрічкою.

Всі разом пом’янули хвилиною мовчання тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору.

Під сумну "Мелодію" Скорика  учениця ЗОШ №20 Біров Едіта зачитала  "Молитву за убієнних голодом" Катерини Мотрич.

Урок-пам’ять закінчився переглядом  кінофільму „Операція МОР (1932-1933)” та переглядом виставки-реквієму „Це моторошне слово – голод”.