Мій найкращий в світі тато

У багатьох країнах світу вже понад 100 років існує традиція вітати татусів з їхнім «професійним святом». А от у нашій країні День батька офіційно почали  святкувати зовсім нещодавно. У травні минулого року Кабінет міністрів схвалив проект відповідного указу президента, призначивши святкування Дня батька щорічно у третю неділю червня. Отож, саме сьогодні, 21 червня вітаємо всіх татусів України з їх особливим святковим днем.

А ще ми підготували для вас цікаву колекцію портретів різних тат із книжок для дітей, які є в нашій бібліотеці. Обравши одну з цих книжок для спільного читання, кожен батько матиме змогу відчути власний особливий зв'язок із донечкою чи сином.

Тато-пінгвін

Філіп де Кемметер. Тато на зв’язку / пер. з фр. Ольги Опанасенко. – Харків: Читаріум, 2017

Тато-пінгвін завжди онлайн. Із самого рання він читає новини, перевіряє погоду та спілкується з віртуальними друзями в соціальній мережі Айсбук. Та одного ранку сталася справжнісінька ТРАГЕДІЯ! Тато не зміг під’єднатися до Інтернету...

Ця проста історія, розказана від імені малюка-пінгвіна, стане хорошою нагодою для розмови з дитиною про інтернет і про те, як важливо жити реальним життям, а не онлайн.

Тато Мумі-троля

Янсон Туве. Країна мумі-тролів / пер. зі швед Наталі Іваничук. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013

Ще один традиційний, але надзвичайно харизматичний літературний татусь, якого у цій добірці просто неможливо оминути увагою, – тато Мумі-троля. Тато, який нагадує тих чоловіків, для яких надзвичайно важливо посадити дерево, збудувати дім і виростити сина (і це йому таки вдалося), які, коли трошечки занедужають, скликають усю родину біля ліжка так, ніби от-от відійдуть на той світ, які впевнені у власній геніальності й обдарованості, але часом не здатні зробити елементарних речей. І, хоч, треба визнати, що сином Мумі-тато опікується куди менше, ніж Мумі-мама, він проводить із ним багато часу і в житті своєї родини, як і в усій мумі-трольній історії Туве Янсон, відіграє дуже важливу роль. Не дарма ж перша книга про «Країну мумі-тролів» розпочинається саме з «віднайдення» Тата.

Татко-одинак

Дональдсон Джулія, Шеффлер Аксель. Ґруффалятко / пер. з англ. Віктора Морозова. – Харків: Читаріум, 2016

Із лісовим чудовиськом Ґруффало, який уперше з’явився 1999 року у книжці англійської письменниці Джулії Дональдсон та німецького ілюстратора Акселя Шеффлера, українські читачі познайомилися нещодавно, але вже встигли полюбити і його самого, і дві перекладені Віктором Морозовим історії про нього — книжки-картинки «Ґруффало» та «Ґруффалятко». І, якщо перша розповідає про Ґруфала як про страшнючого монстра, то друга, яка й потрапила до цієї добірки, знайомить читачів із Ґруффалом в амплуа люблячого татка-одинака, який сам виховує свою доньку.

Тато-кріт

Прохасько Тарас, Прохасько Мар’яна. Хто зробить сніг. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013

Татка-крота зі знаменитої трилогії Тараса Прохаська та Мар’яни Прохасько  можна назвати одним із наймиліших татусів усього сучасного українського дитліту. Бодай за те, що у першій частині кротячої епопеї, гармонійно поєднується наївне з серйозним, меланхолійне з дотепним, дотепне з філософським. Вирушаючи на пошуки новин, він не просто брав у кишенях із собою дітей, але й мав там для них «ковдри, пляшечки з соком, мішечок із сухофруктами, улюблені книжки-картинки і ще багато різних цікавинок». Утім на цьому прекрасні звички тата-крота не завершуються, адже чимало часу він приділяє не тільки дітям, але й дружині та їхньому «сімейному вогнищу».

Тато-захисник

Кирпа Галина. Мій тато став зіркою. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015

«Мій тато став зіркою» – зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинка, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею пастельками тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім не дитячі теми: смерть, барикади, гради та біженців. Але полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою…

Винахідливий тато

Хадановіч Андрей. Таткові нотатки / пер. з білорус. Івана Андрусяка. – К.: Грані-Т, 2011

А чи знаєте ви, чому скрипить гойдалка? Або чому огірки колючі? Або як правильно шукати рукавички? Або чому шкарпетка – не шкарп’ятка? І ще відповіді на тисячі найрізноманітніших запитань, які неодмінно виникають у кожнісінької дитини? А татко – знає! На те він і татко, щоб усе на світі знати, все вміти і з усім весело і красиво дати раду. Навіть якщо його при цьому й обіллє фонтан, або ж доведеться виносити сміття… на ракеті!

«Таткові нотатки» одного з найяскравіших сучасних білоруських поетів Андрея Хадановіча – це весела, хвацька, задириста, а водночас напрочуд розумна і по-справжньому висока дитяча поезія. До того ж, українською вірші Хадановіча «переспівав» відомий дитячий поет і такий же «бешкетний татко» Іван Андрусяк.

Авторитетний тато

Андрусяк Іван. Стефа і Чакалка: казково-пригодницькі повісті. – К.: Фонтан казок, 2016

Повісті Івана Андрусяка про дівчинку Стефу та Чакалку – таку собі міфічну істоту жіночої статі, яка полюбляє навідуватися до неслухняних діток, – представляють категорію саме тих книжок, які пречудово підходять для сімейного читання.

Власне, образ тата в цих книгах, либонь, наймудріший і найкумедніший: із розповідей Стефки стає зрозумілим, що саме тато їй здебільшого пояснює усілякі життєві перипетії та «дорослі» поняття і що саме він передусім впливає на її світогляд (не забуваймо, що Стефа – перш за все «татійка», а тоді вже – «мамійка», «сестрійка» та «бабусійка»). Тож не дивно, як дівчинка пишається тим, що тільки у неї та в тата є «авторитети» (тобто животики), як вона уявляє собі тата в образі голодної пантери, коли той повертається з роботи, і терпляче чекає, щоб він повечеряв, як вона раз за разом повторює його жарти та життєві мудрощі. Очевидно, саме гумор Стефчиного татуся – прототипом якого є, мабуть, сам Іван Андрусяк, – робить книгу такою світлою і веселою. Зрештою, вже на початку першої книги зрозуміло, що перед нами – повість про хорошу, дружню та кумедну сім’ю: «Стефа – сміхотунчик. Точнісінько як тато. І мама, і сестричка, і навіть бабуся теж сміхотунчики».

Самотній тато

Лущевська Оксана. Інший дім. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013

Тема покинутих дітей і нещасливих родин у сучасній українській літературі для дітей є не просто актуальною, а й модною. Проте, у цій книзі ви  побачите оригінальне вирішення проблеми.

У творі велика кількість конфліктних ліній. Ледь не від кожного персонажа тягнуться конфліктні ниточки, що робить повість цікавою для сприйняття. Незвична також структура твору: читачам пропонують поперемінно дивитися очима двох головних героїв – брата і сестри. Це два монологи, які, на жаль, дуже рідко утворюють діалог.

Отже, про конфлікти.

З одного боку Артем і Поля та їхній батько, з іншого – матір, яка поїхала жити в Америку, й у Нью-Йорку в неї тепер інша родина, інший дім. Коли люди розлучаються, то у цьому винні обоє. А страждають щонайперше діти. І тому Поля та Артем залишені напризволяще. У батька депресія, тривалий час він безробітний, не слідкує за собою. Чоловік починає змінюватися на краще лише тоді, коли відчуває, що може остаточно втратити дітей. Чим далі, тим цікавіше і глибше розкривається цей персонаж.

Приходьте, обирайте та читайте!