Стрітення Господнє - прикмети та вірування

 15 лютого – Стрітення Господнє.

Стрітення належить до числа давніх свят. Його описують ще у церковних творах ІІІ – V століть.

Біблія розповідає, що коли маленькому Ісусові було сорок днів (за законом кожний хлопчик-первісток на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу), батьки принесли його до храму, де зустріли стару, праведну та віруючу людину, яку звали Симеон. Напередодні Бог обіцяв Симеону, що він помре тоді, коли побачить Месію. Взявши маленького Ісуса на руки Симеон промовив: «Нині відпускаєш раба твого, Владико». Так зустрівся старенький Симеон з Господом Богом. Від цього і пішла назва свята – Стрітення.

Але ще й існують народні вірування. Вважається, що 15 лютого зима зустрічається із весною. І від цього теж походить назва свята. Стара баба Зима цього дня сперечається із молодою дівчиною Весною, хто з них повинен йти, а хто вертатися. Якщо до вечора на вулиці ставало тепліше, то перемогла весна, а якщо холодніше – Зима.

У цей день – 15 лютого – у церквах люди святять стрітенські свічки та воду, яким приписують магічну силу. Воду вважають цілющою, нею натирають хворі місця, кроплять і напоюють худобу, кроплять людей, щоб вберегти від біди, промовляючи при цьому: «Боже, тебе збережи!». Посвячену стрітенську свічку запалюють при громовиці, буревіях, сильній негоді, щоб вберегла від лиха.

Зверніть увагу на вітрини нашої бібліотеки, де розміщена виставка-традиція "Лютневий сніг весною пахне". На даній виставці представлена література, з якої ви дізнаєтесь багато нового та цікавого про звичаї та традиції українського народу та про свято Стрітення Господнього.